ПРОЗОРИЙ ПОГЛЯД ТОЛЕРАНТНОСТІ

Репутация Мариуполя, или Рассказ о том, как несколько экспериментов заставили нас изменить свое мнение о родном городе

2010-06-13T20:11:00.009+03:00

Каждый город на земле имеет свою историю, свою судьбу и… свою репутацию. Нью-Йорк- город бездушных брокеров, Париж – город любви, а Чикаго – клоака преступности. Проходят годы и столетия, приходят другие люди, меняется облик городов, но репутация… Она приклеивается к городу, как вторая кожа, и избавиться от нее, или изменить ее знак с минуса на плюс бывает очень сложно.

Несколько лет назад британский журналист Тим Мур провел эксперимент. Он решил определить, опираясь на практические результаты опытов, какой же на самом деле самый гостеприимный и дружелюбный город в мире. Случай этот академический, описан во многих учебниках. Но все же напомню для тех, кто не слышал о нем.

Тим Мур выбрал для эксперимента четыре крупнейших столицы мира: Нью-Йорк, Лондон, Париж и Рим. В каждом из городов он провел три опыта, для того чтобы понять, насколько гостеприимны и дружелюбны люди, живущие в них.

Первый опыт – фото. Мур останавливал спешащих, занятых людей и просил сделать несколько фотоснимков.

Второй эксперимент: магазин. Тима интересовало, насколько честны и точны в расчетах продавцы в магазинах.

Третий опыт – падение в общественном месте. Журналист хотел узнать, как быстро ему помогут подняться, и помогут ли вообще.

Не вдаваясь в подробности, скажу, что результат его опытов меня лично поразил. Вопреки моим ни на чем не основанным убеждениям, что самым негостеприимным городом окажется Нью-Йорк с его бесконечно занятыми бизнесменами, вечно спешащими игроками фондовых бирж, а самым гостеприимным будет Париж, город влюбленных и мечтателей, романтиков, поэтов и художников, все оказалось с точностью до наоборот. В самом романтичном месте мира до тебя никому нет дела, никто не поспешит к тебе на помощь, а просьба сделать фото вызовет смех.

В то же время в Нью-Йорке, как свидетельствует эксперимент британского журналиста, живут милые, добрые отзывчивые люди, которые с легкостью и удовольствием придут на помощь.

Этот любопытный эксперимент британца натолкнул журналистов 0629 на мысль провести собственный опыт и попытаться подтвердить или опровергнуть репутацию, которая прочно, и уже давно, закрепилась за Мариуполем.

К сожалению, репутация Мариуполя очень огорчает настоящих патриотов города. Мнение о Мариуполе людей, живущих за пределами Донецкой области, как это ни обидно, резко негативное. Возможно, свою роль в этом сыграла принадлежность Мариуполя к Донетчине (в западной и в центральной Украине донецкими пугают, как в детстве ребенка бабайкой). Возможно, то, что наш город в середине прошлого века массово заселяли заключенные, пригнанные сюда на большие стройки, а потом так и оставшиеся здесь, пустившие корни.

Но, так или иначе, имеем то, что имеем. Мариуполь считается городом мрачным, бескультурным, и живут в нем, якобы, одни криминальные и полукриминальные элементы.

Вспоминается, как моя коллега несколько лет назад участвовала в журналистском автопробеге по городам Украины. Как же ей тяжело было переубеждать своих образованных и умных коллег-журналистов из всевозможных центральных СМИ, что дурная слава Мариуполя – всего лишь негативная репутация. На самом деле Мариуполь – кузница талантов. Мариупольцы приносят славу Украине в спорте, живописи, науке, государственном управлении и т.д. и т. п. Перечислять сферы, где мариупольцы проявили себя и стали гордостью страны, можно бесконечно долго. Однако поверить в это, переломив собственные стереотипы, журналистам было сложно. И только приехав в Мариуполь, встречаясь в городе с представителями науки, творческими коллективами, знакомясь с историей края и его людьми здесь, на месте, журналисты изменили свое мнение.

А может, все-таки репутация права? Может быть и действительно, мнение, сложившееся о нас за последние несколько десятков лет, - это жестокая правда о нас, мариупольцах?

Мы решили повторить эксперимент Тима Мура и узнать, насколько же все-таки Мариуполь открытый и доброжелательный город.

Правда, мы решили несколько расширить эксперимент, и к вышеперечисленным тестам добавили еще два: поведение в общественном транспорте и, условно говоря, «как пройти…»

Итак, обнародуем результаты тестов.

1. Опыт с фото. Мы останавливали мариупольцев и просили сделать фото в центре, возле здания горсовета, в Городском саду и на площади Кирова. В первых двух местах нас с удовольствием фотографировали. На площади Кирова женщина средних лет, к которой мы обратились, в просьбе нам не отказала, но на ее лице было такое удивление, даже недоумение. Видимо, с ее точки зрения фотографироваться в таком явно «недостопримечательном» месте – это сродни безумию. Тем не менее, фото она сделала.

2. Сдача в магазине. Местом опытов мы избрали супермаркеты. Во избежание рекламы, не будем называть их названия. Отметим только, что в двух из них нам недодали по 2-3 коп. – их просто не приняли в расчет, а в одном с нами рассчитались с точностью до копейки. (Мы приобретали товар на сумму не ровную, это было несложно, поскольку сегодня в торговых точках очень любят ставить на ценнике сумму, к примеру, 5, 87 или 9, 99 грн.)

3. Третий тест – падение. Самый сложный с технической точки зрения. Надо ведь было не просто упасть в общественном месте, а еще и правдоподобно упасть, при этом желательно не повредив себе чего-нибудь. В общем, падала моя коллега возле супермаркета «Обжора», и уже через пару секунд к ней подошли мужчина и молодая женщина с ребенком, проходившие мимо, и спросили, не нужно ли ей помочь.

Уже неплохо, согласитесь.

4. Тест – общественный транспорт. В час пик, когда люди массово возвращаются после заводской смены (около 16.00) мы сели в переполненный автобус 146 маршрута. Умышленно досидев до последней минуты, не подготовившись заранее к выходу, мы сделали вид, что приезжие, не знаем, где едем, и нам срочно нужно выйти. «Ой, извините, мы не знали, будьте добры, пропустите нас к выходу. Простите за неудобства» , - с такими словами, нарочито вежливо, мы прорывались к выходу. Что мы услышали в свой адрес, написать не могу – не пропустит цензура. Нам рассказали не только о нас, тупых и склерозных (передаю не лексику, а общий смысл), но так же и о наших родителях. В общем, когда уставшие, раздраженные давкой и жарой мариупольцы возвращаются домой, о культуре общения и гостеприимстве им лучше не напоминать – убьют.

5. «Как пройти…» Этот тест оказался самым любопытным. Даже не знаю, как оценить его результаты. Если у человека спрашиваешь место, ему хорошо знакомое, он охотно рассказывает, объясняет, показывает. Проходящие мимо мариупольцы, случайно услышавшие наш разговор и которые тоже в курсе дела, подхватывают беседу , подключаются и начинают помогать и подсказывать. К примеру, вопрос, где здесь можно поблизости найти телефон-автомат, вызвал именно такую реакцию. А вот вопрос, как найти общество слепых (согласитесь, в Мариуполе далеко не все знают, где оно находится), вызывал у людей неприкрытое раздражение. Причем именно потому, что люди не могли помочь, не знали, и огорчались так, что начинали сердиться. Вот и скажите, прошли мариупольцы тест или нет?

Думаю, что на самом деле мы оказались совсем не такими угрюмыми и грубыми, как о нас говорят. Мы можем быть открытыми и доброжелательными, милыми и гостеприимными. Если нас, конечно, не сердить и не раздражать. А то, что редко улыбаемся, так что поделать, жизнь такая…

Автор: Анна Романенко

Источник: 0629.com.ua

Завтра – всесвітній День охорони навколишнього середовища

2010-06-04T19:59:00.007+03:00

Він був заснований Генеральною асамблеєю ООН в 1972 році й з тих пір відзначається всім світовим співтовариством щорічно. Приводом до проведення цієї всесвітньої акції послужило звернення, що надійшло 11 травня 1971 року генеральному секретареві ООН. Звернення підписали 2200 діячів науки й культури з 23 країн миру. Вони попереджали людство про безпрецедентну небезпеку, що загрожує йому у зв'язку із забрудненням навколишнього середовища. "Або ми покінчимо із забрудненням, або воно покінчить із нами", - так було поставлене питання в цьому зверненні. В 1972 році Стокгольмі відбулася Всесвітня конференція по захисту навколишнього середовища, на якій були присутні повноважні представники 113 держав. Учасники конференції ухвалили рішення щодо щорічного проведення «Всесвітнього дня навколишнього середовища» 5 червня.

Всесвітній день навколишнього середовища є одним з основних способів привернути увагу світової громадськості до проблем навколишнього середовища, а також стимулювати політичний інтерес і відповідні дії.

Святкування цього Дня розраховане на те, щоб привнести людський фактор у питання охорони навколишнього середовища; дати народам світу можливість активно сприяти стійкому й справедливому розвитку; сприяти розумінню того, що основною рушійною силою зміни підходів до природоохоронних питань є громади; а також роз'яснити корисність партнерських відносин, щоб у всіх країн і народів було більше безпечне й благополучне майбутнє.

Сьогодні екологічні проблеми стоять у ряді найважливіших і визначають рівень благополуччя всієї світової цивілізації й, зокрема, нашої країни. Забруднюючи оточуючий світ, ми, в першу чергу, шкодимо собі, забираємо у прийдешніх поколінь змогу жити в оточенні густих лісів, широких чистих рік, прозорого повітря.

Давайте згадаємо, що ми всі живемо на одній планеті. Саме від нас залежить наше майбутнє!

Джерело: www.huntingukraine.com

Програма заходів святкування Дня захисту дітей в Маріуполі

2010-05-31T20:35:00.024+03:00

Завтра, 1 червня - Всесвітній день захисту дітей. Дбати про дітей, робити їхнє дитинство щасливим, пригортати до серця рідних і вділяти любові чужим, позбавленим родинного тепла, бо ж, кажуть, «чужих дітей не буває». Таким може стати «основний закон» людяності в світі людей – закон любові. Про це ще раз нагадує Міжнародний день захисту дитини. - VOX.com.ua

Жовтневий район

10.00 -Третій етап фінальних змагань міської малої спортивної олімпіади серед дошкільнят «Старти рум'яних-2010» (МСК «Азовець», легкоатлетичний манеж)

11.00 - Майстер-клас художньої школи ім. А.І. Куїнджі (Міський сад)

11.30 - Літературне свято центральної бібліотеки ім. Горького «Ми твої діти, ми надія України» (Міський сад)

14.00 - Дитяче свято біля пам'ятника «Літак»

15.30 -Підведення підсумків міського огляду-конкурсу для дітей дошкільного віку «Розумники і розумниці» (Центр художньо-естетичного творчості учнівської молоді, пр. Металургів 19)

16.00 - Розважальна програма Міського центру позашкільної роботи «Раді дитячій усмішці» (Міський сад)

16.00-8.00 - Мюзикл для дітей «Гаррі Поттер» (Фонтан за драмтеатру)

19.00 - Дрімфлеш «Мильні бульбашки» (Фонтан за драмтеатру)

Іллічівський район
10.00-18.00 - Свято з конкурсами на території розважального комплексу «Айсберг»

Приморський район
10.00 - Фестиваль боротьби серед спортсменів 1998-2000 років (Греко-римська боротьба, вільна боротьба, дзюдо, показові виступи сумо і боротьба на поясах) (СК «Іллічівець»)

11.00 - Спортивно-ігрова програма «Веселі старти» в Приморському парку

11.00 - Конкурс малюнків на асфальті

Орджонікідзевський район
10.00 - Концертно-розважальна програма «Ми діти сонця» у парку «Веселка»

За матеріалами сайту: Надо.ua

Програма заходів святкування Дня Європи в Маріуполі

2010-05-27T21:18:00.006+03:00

В День Європи (29 травня) у всіх районах міста пройде ряд спортивних і культурно-розважальних заходів.

Жовневий район

Театральна площа:
13.00 - 17.00 - Європейське місто (намети Посольств країн-членів ЄС, намети європейської кухні)
13.00 - 14.00 - Виступи колективів м. Маріуполь
14.00 - 15.00 - Відео-звернення високого представника ЄС із зовнішньої політики та питанням безпеки, Віце-президента Європейської Комісії Кетрін Ештон.
14.00 - 15.00 - Висадка дерев у «Куточку Європи» (сквер Драмтеатру) за участю міського голови м. Маріуполь, Голови Представництва Європейської Союзу в Україні та Послів країн ЄС
14.00 - 15.00 - Виступи колективів м. Маріуполь
14.00 - 15.00 - Нагородження переможців заходів Маріупольських «евротижднів»
14.00 - 15.00 - Прес-брифінг Голови Представництва Європейського Союзу
13.00 - 17.00 - Школа європейських мов
14.20 - 14.50 - виступ колективу TUNA (Іспанія)
14.30 - 17.00 - Творча майстерня (hand made, аплікація, боді-арт і т. п.)
15.00 - 17.00 - Публічні дебати (модератор - Мустафа Найєм, ведучий «Шустер live»)
15.00 - 17.45 - Школа європейських танців
19.00 - 21.45 - Святковий концерт колективів Gorchitza Live Project і «Скрябін», феєрверк

Міський сад:
11.00 - Виставка періодичних видань, перегляд літератури «Парад країн Європи», гра-подорож «Казки з чарівного скриньки»
16.00 - спільний проект груп «Мистер Квент» і «Стереотипы»
17.00 - рок-концерт гурту «Ре-минор седьмой ступени»
20.00 - молодіжна дискотека «Європа плюс»

Кінотеатр «Перемога»:
16:00 - 21:00 - Покази європейських фільмів

Приазовський державний технічний університет, Спорткомплекс:
- Турнір з боксу серед молоді, присвячений Дню Європи

Маріупольський Краєзнавчий музей:
- Етнографічне свято «Українські фарби Європи»

Іллічівський район

Майдан Незалежності:
- Концертно-розважальна програма «Ми - європейці»
- Святкові ярмарки місцевих виробників
- Конкурс малюнків на асфальті «Якою я бачу Європу»
- Розважальна програма «Ігри народів Європи»
- Вікторина «Європейський вибір»

Орджонікідзевський район

Парк «Веселка»:
- Концертно-пізнавальна програма «Подорож по Європі»
16.00 - «Слухаємо Європу» - концертна програма
17.30 - «Eurosong» - розважальна програма - караоке

Оздоровчий табір «Орлятко»:
- Турнір з пляжного футболу (8 команд)

Приморський район

Приморський парк:
- Конкурсно-пізнавальна програма «Усі прапори в гості до нас»
- Конкурс малюнків на асфальті «Це моя країна»
17.00 - «Європи мідне звучання» - концерт Народного Муніципального духового оркестру

ДК «Чайка»:
- Вечір-зустріч «Країни доброї надії»

За матеріалами сайту: Надо.ua

Маріупольська молодь приведе до ладу парк Дружби

2010-04-15T18:31:00.006+03:00

17 квітня о 10.00 у парку Дружби народів (Іллічівський район, вул. Глінки) відбудеться суботник, ініційований молодіжним крилом грецької громади Маріуполя.

Організацію заходу взяла на себе молодіжна грецька громадська організація «Нео Астері» при сприянні Іллічівської райадміністрації, Маріупольського Союзу Молоді та відділу у справах сім'ї та молоді міської ради.

Суботній ранок 17 квітня молоді маріупольці вирішили провести з користю для себе і свого міста: підготувати один з небагатьох парків відпочинку Іллічівського району до святкування 65-ої річниці закінчення Великої Вітчизняної війни.

Ще кілька років тому молодіжна грецька організація «Нео Астері» об'єднала навколо себе представників активної молоді для весняного прибирання цього парку. Тоді молодіжні організації, національні товариства, мешканці району, міська влада провели велику роботу і відновили парк відпочинку. У цьому році «Нео Астері» вирішили продовжити традицію.

В якості нагороди за активну участь в акції маріупольців, підготували концерт грецьких творчих колективів.

Крім греків, у прибиранні парку вже висловили бажання взяти участь вірменська і німецька громада.

За матеріалами сайту 0629.com.ua

Под домашним арестом

2010-04-11T13:16:00.003+03:00

Последние пятнадцать лет своей жизни мой отец был «незрячий» Так культурно называют слепых. Это хорошее, интеллигентное слово, если ты его говоришь, то, вроде бы, не обижаешь человека. Это как говорить вместо «негр» - афроамериканец или чернокожий.

Но, как верно говорит народная поговорка, сказанная правда несколько по другому поводу, «Бьют не по паспорту, а по морде». Мой отец «получал» за свою слепоту по полной программе.

Мы тогда жили в Киеве на Ветряных горах. Те, кто помнят это место в конце 70-х, знают знаменитый 72-й автобус, наполненный гарью и людьми. Автобус брали штурмом и отца все время отталкивали. Что касается несчастных районных «колясочников», то они вообще не могли рассчитывать на автобус, потому что все спешили на работу и не могли ждать, пока инвалид загрузит в узкие двери свою коляску и загрузится сам.

Узкие лифты в домах, отсутствие «пандусов» - плавных спусков на перекрестках улиц и входах в подъезд – все это превращало жизнь инвалида в муку. Причем, это мука была особого свойства – ты оказывался затворником городской инфраструктуры. То есть, в каждом автобусе была заботливая надпись «Уступайте места инвалидам», но уступать эти места было некому, потому что инвалиду было проще сидеть дома и смотреть телевизор, чем просить кого-то помочь совершить путешествие.

Мы часто говорили с отцом по поводу его положения, и он все время повторял, что не хочет, что бы его водили, он «хочет сам». И то, что «все только для здоровых», его сильно обижает. «Они считают, что меня нет», - говорил он. Под словом «они» он имел в виду государство.

Конечно, это было глухое советское время с его «двойными стандартами», когда заявляли о скором пришествии светлого будущего, но оно так и не наблюдалось. Хорошо, то время ушло в историю. И что же сейчас? Если говорить об инвалидах, то все то же. Только уже никто не упоминает светлое будущее. Часто ли мы с вами говорим о больных СПИДом? Нечасто, по внешнему виду прохожего не определишь, болен ли он. Часто ли мы говорим о смертельно больных? Очень редко, они лежат в больницах. Часто ли мы вспоминаем об инвалидах? Еще реже, потому что они, вроде бы, условно здоровы, только у них есть какой-то одна физическая проблема, которая не позволяет им бодро бежать по красивым улицам Киева, Львова или любого другого города щедрой и богатой Украины. То есть, они живые, но дома. Как под домашним арестом.

Так вот, в Украине под таким почти «домашним арестом» в 1993-м году сидело 2,1 млн. человек, в 2005-м – 2,7 млн. Инвалидом был каждый 18-й гражданин. Свежих сведений я не нашел, но тенденция видна. Первое место в 2005-м занимали инвалиды общего заболевания - 1 млн. 757 тыс. человек, а на втором месте - инвалиды войны - 259,8 тыс. Инвалидов детства в Украине 165,1 тыс., детей-инвалидов - 153,4 тыс., инвалидов от трудового увечья - 109,1 тыс., инвалидов-чернобыльцев - 81,7 тыс., инвалидов из числа военнослужащих - 14,2 тыс. Конечно, часть из них социально активна, но представляете, какая армия вполне здоровых, жаждущих работы и полноценной жизни колясочников сидят взаперти, потому что их жены на работе, а дети учатся.

Когда кто-то из вас болел гриппом и неделю валялся дома, помните, как вы «выли в потолок» и мечтали скорее выскочить из дома. Так вот, колясочник, может только выть в потолок. Я не хочу в этой заметке писать о том, что нужно Украине, чтобы жизнь инвалида стала легче. Я хочу сказать, что я видел в других странах за два года моих путешествий, и что для этих стран является нормой. Ни одна улица, ни один перекресток, ни один государственный офис без пандуса для колясочников просто не принимается в эксплуатацию. Старые улицы давно переделаны. Перед дверью государственного учреждения, если она в нормальном положении должна быть закрыта, на уровне рук колясочника, расположен специальная большая кнопка звонка. Она большая потому, что у колясочника может не быть пальцев, и он может не попасть в маленькую кнопку. Если же инвалид нажимает на такую кнопку, то дверь обязательно раскрывается сама. Все социальные учреждения обязательно оборудованы такими устройствами. Когда вы прибываете на вокзал или в аэропорт, то не всегда знаете куда идти. Но не беда, вы быстро пробежитесь по залу и найдете все указатели.

Однако, для инвалида понятие «пробежаться»– это дело невозможное. Но и тут не беда – практически на любом крупном вокзале есть специальная комната для инвалидов. Там можно посидеть, узнать, как заказать специальный транспорт, если вы колясочник. Это кажется невозможным, но на Западе инвалиды любят быть туристами, зрячие конечно. Так вот, в этой комнате им сообщат, какие именно развлечения есть в этом городе именно для них. Например, в каком кинотеатре есть специальный лифт до зрительного зала на втором этаже, и какие музеи имеют сплошную дорожку из зала в зал, чтобы колясочник мог ознакомиться с музеем не только по рассказам, а лично. Если колясочник хочет пойти на оперу или на концерт, то в центральных залах всегда есть с боков небольшие зоны для колясок, чтобы не пересаживать инвалида в кресло.

Если в городе колясочник хочет снять деньги в банкомате, то в помещении почти любого банка он обязательно найдет банкомат, стоящий ниже других – это для него. Еще на вокзалах – обязательная касса для инвалидов с пандусом и перилами. И никто не подойдет к ней, хотя в соседней кассе давка. Если вы слепой и идете по улице, ища подземный переход или дорогу к перекрестку, то вам поможет остроумное изобретение – ровно посередине тротуара вдаль уходит пластиковая дорожка из четырех-пяти канавок. Как только незрячий выходит на улицу, он легко находит эту канавку и, поставив в нее палочку, спокойно идет по улице любое расстояние до перехода. Конечно, в трудном месте он кого-то попросит ему помочь, но остальное расстояние он пройдет сам, не натыкаясь на прохожих и не ударяясь о столбы.

К этому я добавил бы небольшие подъемники в любых частных офисах. Логика владельцев офисов проста – ставить их, в общем, не обязательно. Но если поставите, то все инвалиды в округе придут именно к вам и станут именно вашими клиентами.

Особый вопрос – туалеты для инвалидов-колясочников. В поезде – один такой туалет на два вагона обязателен. В больших магазинах в любом туалете одна кабинка большего размера со специальными перилами. Если кабинка всего одна, то она именно такая. Государство жестко контролирует этот «туалетный вопрос».

Я хочу сказать, что в моем рассказе нет ничего удивительного. Все это многие читатели видели в кино или лично, во время поездок за границу. Конечно, возникает вопрос – почему у нас этого нет. Знаете, я бы не спешил по этому поводу ругать власть. Дело в нашей с вами философии. Инвалиды для нас, как маленькие дети, которым покупают компьютер, чтобы они отстали.

И общество готово разово решить для инвалидов какие-то вопросы и даже дать денег. Но общество не готово признать, что инвалидам нужны не деньги, а возможности жить, как полноценные люди.

И если принять эту идею за основу, то начинаешь действовать совсем по-другому. Тогда появляются пандусы и спецстоянки для инвалидов. Тогда государство вспоминает, что «в соответствии со ст. 19 Закона Украины “Об основах социальной защищенности инвалидов в Украине” для предприятий, учреждений и организаций, установлен норматив рабочих мест для трудоустройства инвалидов в размере четырех процентов от среднеучетной численности штатных работников учетного состава за год, а если работает от 8 до 25 человек, – в количестве одного рабочего места». И, вспомнив, что такой закон существует, государство начинает требовать, как на Западе, его безусловного выполнения. Тогда вместо усопшего «Запорожца» государство объявляет тендер на создание автомобиля для инвалидов. Много чего появляется, если государство начинает планомерно заниматься этим вопросом.

Мало кто понимает, что инвалидам не нужно, чтобы их пропускали «без очереди» - сейчас очереди за колбасой давно нет. Им нужно, чтобы общество помогло им выйти из-под домашнего ареста.

И вот что хочу сказать напоследок. Есть такой всемирно известный ученый Стивен Хокин. Найдите его фото в Интернете – вы увидите скрюченного, обездвиженного человечка, который передвигается на электроколяске. Еще в юности у него развился рассеянный склероз, и он перестал двигаться. Потом у него вырезали трахею, и он теперь может говорить только с синтезатором голоса. Но, вы не поверите, он работает в отделе прикладной математики и теоретической физики Кембриджского университета, занимаясь исследованием движения Вселенной. Так вот, давайте спросим себя, смог бы Стивен Хокин жить в нашей стране?

Матвей Ганапольский, TSN.ua

Маріупольські художники дарують весняний настрій

2010-04-09T12:16:00.008+03:00

У центрі сучасного мистецтва і культури імені Куїнджі відкрилися персональні виставки маріупольських художників Володимира Луковникова і Василя Нерушияна. На суд маріупольського оглядача представлено близько 100 робіт цих авторів.

Більша частина творів Володимира Луковникова виконана пастеллю. «Це унікальна техніка, коли крейда змішується з великою кількістю воску, - розповіла директор центру мистецтва і культури імені Куїнджі Ірина Волкова. - Виконувати таку роботи дуже важко, і якщо цим займається не професіонал, то його робота буде нагадувати малюнок фломастером. Володимир Луковников - це по-справжньому талановитий художник. Предмети, рослини і люди на його полотні просто оживають ».

Більша частина творів представлених на виставці належить перу Василя Нерушияна. Портрети, пейзажі, натюрморти, графіка - основні напрямки художника. Яскраві, витончені, чуттєві роботи привертали увагу маріупольців, які відвідали виставковий зал. Всі вони з великим натхненням розглядали його роботи.

«Я з дитинства любив малювати, - розповів Василь Нерушиян. - Але тоді мені не вистачало знань побудови малюнка, і було складно розібратися в кольорі ». Зараз автор майстерно володіє кольоровою гамою, саме з її допомогою передає деталі в своїх роботах. Його картини наповнені романтизмом, ліричністю, але в той же час реалістичністю та філософськими відтінками. Виставка будуть працювати протягом місяця і кожен бажаючий може ознайомитися з її експозицією.

За матеріалами сайту http://www.0629.com.ua/

ПРОЗОРИЙ ПОГЛЯД ТОЛЕРАНТНОСТІ - № 2, квітень 2010.

2010-04-01T17:39:00.002+03:00

Скачати цілком безкоштовно

Усі хіти документального кіно в Києві вже цієї весни!

2010-03-25T15:52:00.005+02:00

26 березня в українській столиці розпочнеться сьомий Міжнародний фестиваль документального кіно про права людини "Docudays UA" . Відбірковий комітет фестивалю пишається програмою показів, кажучи, що вона складається зі справжніх хітів. Серед членів комітету - сценарист Дар'я Аверченко, яка розповіла "Німецькій хвилі", що попередній відбір пройшло 300 фільмів. А до конкурсу відібрали лише 32. У нашому конкурсі є справжні шедеври, вже визнані і нагороджені міжнародними фестивалями - такі, як "Рене", "Інша планета", "Вагах", "Хімія", - розповідає Аверченко.

Географія фестивалю

Однією з несподіванок стане польсько-німецька історія "Кролик по-берлінськи" - про диких кроликів, які жили між берлінськими мурами. Ця стрічка, власне, й відкриватиме "Docudays UA". Кролики після 28 років життя у "мертвій зоні" перебралися до західного Берліна і, як сказано в анонсі, досі вчаться жити у вільному світі, так само, як ми - мешканці Східної Європи. Цьогоріч фільм номінували також на "Оскара" як документальну короткометражку. Стрічки, що беруть участь в українському фестивалі, походять з усіх континентів. Географія учасників: Австрія, Великобританія, Греція, Данія, Ізраїль, Македонія, Нідерланди, Німеччина, Польща, Росія, Словаччина, Чехія, Швеція, Фінляндія, Угорщина, Україна. Один з організаторів фестивалю, виконавчий директор Української Гельсінської спілки з прав людини Володимир Яворський так говорить про особливість фестивалю: "Організаторами фестивалю, з одного боку, вистпуають громадські правозахисні організації, а з іншого - організації, які професійно займаються кіномистецтвом. Такий симбіоз є особливістю цього фестивалю, якому властива як мистецька сторона, так і правозахисна".

Німецькі фільми

PR-директор фестивалю Дар'я Аверченко каже, що порадила б переглянути всі фільми: "Але особисто мені дуже припав до серця "Пірс Аполоновки", - каже вона, - адже фільм знято німецькою знімальною групою в Севастополі. Багатьом українським документалістам слід учитися знімати про свою країну так, як це роблять німці, з великим захопленням, любов'ю і навіть заздрістю до нашого життя". Представляти стрічку про Севастополь до Києва приїде німецький режисер Андреас Шварц. Правозахисник Володимир Яворський зауважує, що у фестивалі беруть участь й українські фільми, зроблені українськими режисерами: "Є також фільми про Україну, які знімають інші режисери, тому Україна представлена в багатьох фільмах".

Так, у творчому конкурсі змагатиметься фільм виробництва Швейцарії та Німеччини "Жінка з п'ятьма слонами" про Світлану Гаєр. Вона визнана кращим перекладачем російської літератури німецькою мовою. А народилася в Україні, звідки виїхала під час Другої світової 1943 року й куди більше ніколи не поверталася. Нині вона живе в Німеччині й уже сорок років викладає в різних університетах. У фільмі 85-річна жінка здійснює свою першу післявоєнну подорож до країни дитинства.

Приїде до Києва представляти ще один німецький фільм у конкурсній програмі продюсер Хеннінг Камм. Ідеться про стрічку "Вагах" - про людей по різні боки кордону між Індією та Пакистаном. У правозахисному конкурсі змагатимуться ще три стрічки з ФРН. Це історії людей, які намагаються вижити у незаконних поселеннях довкола Кейптауна "Коли гора стрічається з тінню", режисер Александр Кляйдер особисто представить фільм у Києві. А ще "Готель Сахара" - у пошуках раю. У фільмі йдеться про готель у Мавританії, що є тимчасовим притулком для тисяч мігрантів на шляху до Європи. Ще один німецький режисер, що приїде на "Docudays UA" - це Томас Лаутербах зі стрічкою "Оплот гріха". У ній автор картини намагається краще зрозуміти мусульманських жінок, які мешкають на півдні Німеччини.

Філософське кіно

"У програмі прекрасні фільми, - зауважує Дар'я Аверченко, - які допомагають переоцінити власне життя, дивитися на світ, у якому ми живемо, зовсім іншими очима: радіти куртці у лютий мороз, тому, що з крана тече гаряча вода, можливості вільно висловлювати свою думку, без побоювань, що відстежать спецслужби, й зрештою просто дякувати Богу за всіх і за все". Після показів у столиці чимало фільмів вирушать країною на зустріч з українським глядачем.

"Якщо взяти наш фестиваль по всій країні, то протягом року це приблизно 140 тисяч глядачів. Можу впевнено сказати, це - наймасовіший фестиваль України. Ми щороку мандруємо понад 20 містами з вересня по лютий. Лише в Києві - це тисячі людей, які ходять на покази" - каже представник організаторів Володимир Яворський. До речі, вхід на покази вільний. У такий спосіб організатори хочуть привернути увагу до фестивалю більшої кількості глядачів.

Українські учасники

Серед стрічок, які оцінюватиме творче, правозахисне, студентське та глядацьке журі, - дві українських. Вони є достатньо свіжими, цікавими з правозахисної точки зору, і я сподіваюсь, також з точки зору кіномистецтва. Тому що, коли я дивився фільм Дмитра Тяжлова "Я пам'ятник собі", я був просто у захваті. Адже це не просто констатація проблем нашого суспільства. Це погляд, як можна вийти на позитив в Україні. У цьому фільмі показано процес встановлення пам'ятника німецьким солдатам, що загинули в боях поблизу українського села. Герой фільму Євген вдається до різних примирливих жестів. У фільмі показано, як можна опрацьовувати цю історичну спадщину, як звичайна українська людина без вищої освіти демонструє приклад толерантного підходу, знаходячи ключ до культурного взаємопорозуміння, - зауважує Яворський.

Бере участь у "Docudays UA" також картина Максима Васяновича "Мама померла в суботу на кухні...". Кінокритик Алік Шпілюк у розмові з Німецькою хвилею нагадує про відзнаки цієї роботи: "Це новий документальний фільм молодого українського режисера, дебют Максима Васяновича, який отримав приз за кращий український фільм в програмі фестивалю "Молодість". Це особисте, філософське кіно й приклад дуже гарно зробленого розумного документального фільму".

Молодіжна аудиторія

Координатор програм німецького фонду "Пам'ять, відповідальність, майбутнє" Фредерік Ньюманн сказала "Німецькій хвилі", що переконана, правозахисна тематика може привабити молодіжну аудиторію: "У принципі фільм - це, власне, молодіжний жанр. Ми показували ці фільми також у Німеччині в багатьох молодіжних групах. І ми думаємо, що так можна спонукати суспільну дискусію з різних тем".

До речі, очікують і на спеціальний показ - дитячих документальних фільмів з добірки "Юні герої". Це результат співпраці Гете-Інституту в Мюнхені та проекту "doxs!" в рамках Дуйсбурзького кінотижня. Так, "Docudays UA"пропонує українським дітям познайомитися з їхніми ровесниками з Польщі, Нідерландів і Данії. Влаштують також ретроспективні покази відомих режисерів, як-от Сергія Буковського, присвячені ювілею вітчизняного документаліста. На зустрічі з ним буде можливість розпитати про його новий проект у співпродукції з Німеччиною.

Міжнародне журі

Головою журі погодився стати славетний документаліст Патрік Барберіс. Як розповіла Аверченко, заради приїзду на "Docudays UA" він відмовився від престижного фестивалю у Франції: Йому дуже цікава наша країна й українці. Він багато працював репортером по всьому світу, а пізніше став документалістом. Патрік Барберіс проведе свій майстер-клас, а також представить ретроспективу своїх фільмів.

"У гостях також - представники відомих фестивалів. Наприклад, програмний директор Лейпцизького фестивалю Ґрітт Лемке погодилася бути членом журі", - розповідає Яворський. Також членом журі творчого конкурсу буде Яцек Блавут, знаний польський кінодокументаліст. Очікується також його ретроспектива і майстер-клас.

"Важливо, що кожен фільм матиме правозахисне продовження, тобто будуть дискусії, приїдуть цікаві експерти, правозахисне журі, будуть представники з Гельсінського фонду Польщі, будуть справжні політичні дисиденти з Білорусі, які відсиділи за свою діяльність в білоруській в'язниці", - наголошує Яворський. Фестиваль у Києві триватиме з 26 березня до 2 квітня.

Автор: Ольга Веснянка

Редактор: Христина Ніколайчук

Джерело: www.dw-world.de

За смайлик на парте — в полицию

2010-02-24T21:52:00.014+02:00

Двенадцатилетнюю жительницу Нью-Йорка Алексу Гонсалес арестовали на три дня за то, что она сделала на школьной парте надпись со смайликом: «Я люблю моих друзей Эбби и Фейт. Здесь была Лекс 2/1/10 :)». Полицию вызвал один из сотрудников администрации школы, где учится Алекса. Девочку приговорили к 8 часам исправительных работ. Кроме того, ей придется написать реферат по книге и эссе о том, что с ней произошло и какие выводы она сделала. Для самой Гонсалес, которая раньше не была замечена ни в чем предосудительном и считается успешной ученицей, наибольшим потрясением стал позор перед одноклассниками. «Я не хотела, чтобы меня видели в наручниках, как будто я плохой человек», — цитирует Алексу CNN. Школьный адвокат собирается подавать жалобу на полицию.

Дмитрий Гомон, СЕГОДНЯ

Фонд О.Франчук "АНТИСНІД" оголошує конкурс графічного дизайну.

2010-02-02T21:15:00.008+02:00

Фонд Олени Франчук "АНТИСНІД" оголошує конкурс графічного дизайну Naked Street

Fashion, присвячений темі безпечного сексу.

Завдання конкурсу - розробка тексту та дизайну написів/зображень для нанесення на нижню білизну. Наша мета - наповнити повсякденне життя української молоді темою "хороший секс - це безпечний секс". Переможець конкурсу отримає премію у розмірі $ 5 000. Вона буде виплачена в гривнях за офіційним курсом НБУ.

Конкурс стане частиною проекту Naked Truth about AIDS (Гола правда про СНІД), який буде показаний 16 березня 2010 року на подіумі Українського Тижня Моди. Для цього проекту найкращі українські дизайнери одягу створять спеціальну колекцію нижньої білизни, також присвячену темі безпечного сексу.

Роботи учасників конкурсу Naked Street Fashion, відібрані для шорт-листа, будуть презентовані на Українському Тижні Моди в Show Room, де кожен гість зможе зробити замовлення на футболку або труси з написом і дизайном, які йому сподобалися. Бриф і всі умови конкурсу розміщені на сайті фонду. Результати конкурсу та/або інформація про зміни його умов будуть опубліковані там же. Deadline: роботи на конкурс приймаються до 10:00 1 березня 2010 року.

"Контактна інформація: Павло Пімінов, директор з комунікації Фонду Олени Франчук "АНТИСНІД", +380 67 466 8736 +380 67 466 8736 , design@antiaids.org .

Для участі в конкурсі немає ніяких обмежень - ні вікових, ні професійних, ні географічних", - говориться в тексті повідомлення.

Джерело: НОВОСТИ.dn.ua

Конкурс творів-есе «Права людини – моя власна думка»

2010-01-24T16:55:00.015+02:00

Міжнародне товариство прав людини - Українська секція та Євроклуб "Право і Захист" у партнерстві із іншими інсмтитуціями оголошують Восьмий міжнародний конкурс учнівських та студентських творів-есе «Права людини – моя власна думка» (Восьмий конкурс), що присвячуєтьлся 50-тій річниці заснування Європейського суду з прав людини.

- - - Бюро інформації Ради Європи в Україні
- - - ГО Всеукраїнська Фундація „Захист Прав Дітей”
- - - ГО «Євроклуб Право і Захист»
- - - «Донецький меморіал»
- - - Львівська лабораторія прав людини і громадянина НДІ Державного будівництва та місцевого самоврядування АПрН України
- - - Міжнародне товариство прав людини – Українська секція
- - - Харківська міська асоціація „Освітній центр прав людини”
- - - Харківська правозахисна група

Запрошується молодь, що навчається у 9-11 класах загальноосвітніх шкіл; у гімназіях; ліцеях; коледжах; професійно-технічних навчальних закладах, а також студентів вищих навчальних закладів України, до участі у Восьмому міжнародному конкурсі учнівських та студентських творів-есе «Права людини – моя власна думка».Конкурс є відкритим для молоді, що навчається у відповідних закладах країн Ради Європи. Запрошуються студенти та учні з Білорусі, Молдови та Росії – країн, які були постійними учасниками І – VІІ Конкурсів.

Конкурсні роботи можуть бути за однією з 8 тем або за вільною темою:

1. Європейському суду з прав людини (ЄСПЛ)- п’ятдесят! На чому ґрунтується, на ваш погляд, довіра європейців до ЄСПЛ ? (Гарантований судовий захист громадянина від свавілля держави, чи.. ? )

2. Що я дізнався про мій місцевий суд? Його досягнення і проблеми. (Чи наші судді користуються у своїй практиці ідеологією та конкретними рішеннями ЄСПЛ?)

3. Суддя та довершений суперкомп’ютер разом приймають рішення. Як вам подобається така ідея? (Як ви бачите її реалізацію?)

4. Стрімко зростає кількість наших громадян, що звертається до ЄСПЛ і отримують позитивне рішення… Як це, на ваш погляд, співвідноситься з престижем держави та якістю національного судочинства щодо захисту прав людини?

5. Держава гарантує звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина. У яких випадках, виходячи з вашого аналізу, громадяни не задовільні рішенням національного Суду і звертаються до міжнародного «арбітра» - ЄСПЛ?

6. Якщо держава «програла», вона повинна виконати рішення Високих Європейських Суддів. Як найшвидше сформувати в моїй країні ефективну судову систему захисту прав людини?

7. Міжнародний кримінальний суд ООН. Чому виникла необхідність створення міжнародного судового механізму боротьби з безкарністю особи за скоєння злочину геноциду, злочинів проти людяності, військових злочинів та злочину агресії?

8. Справедливий… незалежний … правовий … національний або міжнародний суд. Чи є судова система абсолютно досконалою інституцією на усі часи? (Може ви запропонуєте інший, принципово новий механізм захисту прав людини?)

9. Вільна тема, що відповідає загальному спрямуванню Конкурсу.

Творчі вимоги: КР повинна бути викладеною як твір-есе, тобто у вільній формі (прозаїчній або віршованій, можливо, з авторськими малюнками) висвітлити ваше особисте ставлення, ваші роздуми щодо однієї із запропонованих вище тем.

Технічні вимоги: КР має бути надрукованою або написаною розбірливим почерком. Мова - українська, російська або англійська – на вибір. Якщо інша мова – обов’язково треба додати до КР її переклад на одну з вказаних вище мов. Обсяг КР – до 8000 друкованих знаків, враховуючи пробіли (5 - 6 сторінок друкованого тексту через півтора інтервали або еквівалентний обсяг рукописного тексту).

На титульному аркуші або титульному листі (ТЛ) необхідно вказати: тему КР; ваше ПІПБ; поштову та електронну адресу; номер контактного телефону; повну назву закладу, в якому ви навчаєтесь - клас/курс (факультет, відділення); поштову та електронну адресу навчального закладу; ПІПБ консультанта (якщо під час написання твору ви отримували консультації); його місце роботи; посаду; за наявності – звання, вчений ступінь, категорію вчителя - консультанта.Оскільки КР розглядатиметься експертами як анонімна, „під шифром”, ТЛ відокремлюється Оргкомітетом від КР і тому просимо текст роботи не розміщувати на ТЛ. На першій (після ТЛ) сторінці КР, перед викладенням тексту твору, необхідно зазначити тему КР. У тексті роботи не слід розміщувати будь-яку інформацію про себе, свого консультанта чи навчальний заклад, бо це порушить принцип анонімності при розгляді КР.

Участь у Конкурсі

Для участі в Конкурсі ви маєте якнайшвидше, не пізніше 30 січня 2010 року , надіслати до Оргкомітету Конкурсу (ОК) ретельно заповнені Заявку учасника Конкурсу (Форми заявок додаються у « паперовому» вигляді та оприлюднені на відповідних сайтах. Конкурсну роботу у «паперовому» або «електронному» вигляді необхідно надіслати на адресу ОК до 10 березня 2010 року.

Умови проведення Конкурсу та нагородження переможців

Як правило, в Конкурсі беруть участь біля двох тисяч претендентів. Головним результатом Конкурсу ми вважаємо можливість для кожного учасника визначитися зі своїм рейтингом у престижному міжнародному змаганні. Об’єктивність результатів Конкурсу досягається триступеневою незалежною перевіркою КР: експертами, відбірною комісією та Журі Конкурсу.Кожен учасник отримає офіційний Диплом з рейтинговими параметрами.

Учасники, які ввійдуть до фіналу Конкурсу - 20 учнів та 10 студентів - будуть запрошені до м. Києва (разом зі своїми батьками або консультантами ) для участі в Урочистій конференції, присвяченій завершенню Конкурсу, та нагороджені цінними призами. Відбудуться також зустрічі фіналістів з науковою, політичною, судовою елітою України та дипломатичним корпусом.

Прізвища Переможців Конкурсу - як правило, три особи - будуть оголошені під час Конференції. Вони отримають спеціальні нагороди, які за традицією Першого – Сьомого Конкурсів можуть полягати у стипендії на витрати, пов’язані з навчанням у ВНЗ, або поїздці до Центральних установ Ради Європи тощо.

Поштова та електронна адреси Оргкомітету та телефони для зв‘язку ( консультацій )

«На конкурс», а/с 34, площа Лесі Українки, 1, м . Київ, 01196, Україна

Електронна пошта:

konkurs.prav@gmail.com

Телефони Оргкомітету:

+38 044 512 06 73 +38 044 512 06 73 ; тел/факс + 38 044 228 17 92 + 38 044 228 17 92 ; моб. +38 050 936 47 30 +38 050 936 47 30 ; +38 095 500 00 46 +38 095 500 00 46

Сайти, на яких розміщена інформація про Конкурс:

http://www.igfm.org.ua/; http://www.hreuc.com/

Заявка на участь у Восьмому конкурсі (Entry.doc, 47 Kb): http://civicua.org/main/data?t=2&c=1&q=1326874

За фінансової підтримки:

Фонд сприяння демократії Посольства США в Україні

Джерело : Євроклуб "Право і Захист"

З повагою Оксана Устрицька,

керівник проектів

Інституту Громадського Лідерства,
тренер по розвитку та діяльності молоді

БОРОТИСЯ З КУРІННЯМ У ГРОМАДСЬКИХ МІСЦЯХ ДОПОМОЖУТЬ ДОБРОВОЛЬЦІ

2010-01-11T18:42:00.004+02:00

На допомогу людям, які не хочуть дихати тютюновим димом у кафе, поїзді чи автобусі, прийшли добровольці. Громадську кампанію, спрямовану на виконання антитютюнового законодавства, розпочав Рух добровольців «Простір свободи» .

Активісти руху поширять по Україні надруковані масовим тиражем бланки заяв про типові порушення цього законодавства разом з роз’ясненням, як краще притягнути порушників до відповідальності.

«Від хвороб, викликаних курінням, щороку помирає біля 100 тисяч українців, причому кожен десятий з них – від пасивного куріння», - констатує координатор «Простору свободи» Роман Дячинський, – З липня 2009 року законодавчо куріння заборонене чи обмежене в більшості громадських міць, а штрафи за порушення заборон збільшені. Наприклад, заклад харчування, де не обмежують куріння, можна оштрафувати на 10 тисяч гривень, однак органи влади в більшості випадків ігнорують порушення закону. Ми даємо можливість долучитися до захисту закону й свого здоров’я всім небайдужим громадянам».

«Наша мета – не збільшити кількість штрафів, а захистити людей від тютюнового диму. В тому числі й працівників кафе та ресторанів, які цілими днями змушені дихати токсичними речовинами», - уточнює Роман Дячинський.

Отримати необхідні матеріали можна , зв’язавшись з активістами «Простору свободи» за адресою poshta@dobrovol.org або за телефоном (097) 179-47-09 (097) 179-47-09 . Скачати бланки заяв та отримати додаткову інформацію можна також на сайті «Простору свободи».

Рождество – праздник семейный, сакральный, радостный. Это – таинство

2010-01-08T12:52:00.014+02:00

Привычно, что священнослужители говорят об особой подготовке человека к этому великому дню. Но настаивают на том, что это необходимо, и знатоки древних славянских традиций, и психологи. Рождество – самое время очиститься, подумать о душе, наполниться благодатью, то есть позитивом.

Рождение Солнца

Великий церковный двунадесятый праздник имеет большое значение для христиан, ведь принято считать, что именно в этот день родился Сын Божий – Иисус Христос. Однако в некоторых украинских селах, где сильны еще верования пращуров, Рождество также называют Колядой. И неудивительно, ведь давно известно о связи христианских праздников с древнеславянскими, то есть языческими. Коляду праздновали 25 декабря. Верили, что в этот рождается молодое Солнышко – обновленное и полное сил. Кстати, именно с 25 числа первого зимнего месяца начинал увеличиваться световой день. Можно сказать, наши пра-пра-прабабушки и дедушки праздновали то же Рождество. Главного бога древних славян – Солнца, да и всего живого!

Последовательница древнеславянских традиций Светомира рассказала «Главреду», как раньше готовились к этому дню. «Во-первых, воздержанность в еде перед праздником была обязательной, – говорит она. – Человек не думал о животном, о мирском. Благодаря этому освобождалась энергия, которую мы обычно затрачиваем на переваривание пищи. А направляли ее на очищение души и помыслов, на планирование. 12 дней после Рождества считались особенными. Каждый соответствовал одному из месяцев года. Так что мысленно можно было «чаровать». К примеру, намечается у девушки свадьба в сентябре. И весь девятый день после Коляды она думает о свадьбе. О том, как она счастлива, как жениха сразит своей красотой, как он будет ее любить. Это можно использовать и в современной жизни, к тому же весьма эффективно».

От предков досталась нам и атрибутика. Согласитесь, ну что за Рождество без елки, без кутьи? Сейчас мало кто использует того же дидуха (сноп из пшеничных или ржаных колосков, собранных заранее), зато не забыли про колядки, колокольный перезвон, огни свечей. Кутья – символ строения мира, хаос и жизнь во вселенной. Дидух – путь к плодородию, громкие звуки колокольчиков призваны были отогнать все злое, а огонь – это вообще обязательный атрибут. Он и очистит, и обогреет. «Интересно, что елка – это связь с предками, с родом, – рассказывает Светомира. – Древние славяне часто обращались к умершим, выказывали им уважение, благодарили, просили совета. А без колядок вообще не было праздника. В них восхваляли новорожденное Солнце, желали себе и близким всего хорошего: успехов, здоровья, благополучия. Удивительно оптимистичные, живые песни. Что интересно, их исполнение тоже способствовало реализации желаний – создавались нужные вибрации, и само Солнце будто бы слышало тех, кто к нему взывал».

Праздник благодарности

Говорят, что Рождество – время перемен к лучшему, его необходимо встречать с чистым сердцем, позитивными мыслями, светлыми намерениями. Духовные отцы в своих предрождественских проповедях упоминают о том, что Рождество – праздник любви. Это время для обновления всего – человека, семьи, даже государства (пожалуй, обновления последнего не придется долго ждать, оно состоится сразу же после выборов). К Рождеству нужно приготовиться не только внешне – навести порядок в доме, разобраться со старыми делами, организовать праздничный традиционный ужин, но и внутренне: обдумать и осмыслить значение и цели такого изумительного исторического факта, как сошествие Христа на землю.

Перед этим великим днем человек должен очистить себя от скверны, покаяться, всех простить и возлюбить. У священников свои рецепты того, как это сделать: пост, молитвы, исповедь. Вот только не каждому это подходит. Поэтому психологи предлагают альтернативный путь.

Умение прощать

Второй важный предрождественский шаг – прощение. Считается, чтобы стать свободным, нужно простить. На самом деле только представьте себя - свободного от обид, претензий, чувства вины, угрызений совести. Между прочим, все перечисленное здорово отравляет жизнь и наносит ущерб здоровью. К примеру, обида, а мы ее испытываем десятки раз на дню, заставляет мозг вырабатывать импульсы, посылающие в кровь дозы опасных гормонов - адреналина и кортизола. Так что прощать полезно даже с медицинской точки зрения.

Надежда Стеклова убеждена, что всегда нужно начинать с себя. Как только мы отказываемся от претензий к себе, мы и к другим становимся более терпимыми: «Можно использовать такую формулу самопрощения. Скажите себе: «Прошу прощения за те негативные мысли и чувства, которые возникали у меня по отношению к моему телу…» Далее нужно попросить у себя прощения за мысли и чувства, которые возникали по отношению к мыслям, словам, поступкам. Далее надо сказать: «С любовью и благодарностью я принимаю свое тело, свои чувства, свои мысли». Может, сначала вы ничего подобного и не чувствуете, но неоднократное повторение сделает свое дело. Эти слова, как ластик, сделают лист вашей души чистым».

Ну вот, часть дела сделана. Теперь будет легче прощать обидчиков и просить прощения у обиженных. Скорее всего, не составит труда вспомнить хотя бы семь человек, которых вы обидели. Несправедливо отругали ребенка? Устроили подставу коллеге? Может, обманули вторую половину? «Уместно использовать ту же словесную формулу, - говорит Надежда Стеклова. – Просить прощения искренне, а прощать от души. Рождество – лучшее время для того, чтобы перестать осуждать и обижаться, практически «полюбить ближнего своего».

Впрочем, с благодарностью и прощением могут возникнуть трудности – непросто нам смирить гордыню и принять мир и окружающих, не желая их изменить. Нам очень сложно «возлюбить» сильных государства нашего, чиновников, медработников, ведь к ним накопились немалые претензии.

Мечтать и надеяться

Зато думать о благополучном и счастливом будущем приятно! А накануне Рождества еще и полезно. Стоит записать мечту и положить ее под подушку. «Мысль материальна, все наши пожелания не уходят в никуда, - поясняет Юлия Борисова, психолог. - Но если мы еще и фиксируем свои мечты на бумаге, это дает нам дополнительные преимущества. Тогда мы относимся к ним более ответственно, правильно формулируем (не используя какие-то негативные выражения), кроме того, рисуем себе образ того, как мечта станет реальностью. Правда, с пожеланиями надо быть осторожными. К примеру, можно хотеть машину или новый дом, но «загадывать» счастья своему ребенку не стоит. Ведь его представление о счастье может не совпадать с вашим».

Вот такой праздник – Рождество. Он не только заставляет очистить пятна с души, но и исполняет желания в награду. И в итоге именно в Рождество рождаетесь вы – обновленные и искренние. Так что постараемся сдать тест на благородство и доброту, тогда испытание Рождеством мы выдержим.

Источник: mk.mk.ua

Різдвяні свята з «Країною Мрій» у Софії Київській!

2010-01-06T17:55:00.006+02:00

8 січня о 18-00 фестиваль «Країна Мрій» закликає всіх у Софію Київську разом з нами святкувати та колядувати! «Радуйся, ой радуйся земле, Син Божий народився!»

Різдвяна Країна Мрій відбувається за сприяння магазину дитячого одягу Bonpoint. Розпочалася вона у День Святого Миколая, подарувавши гостям ляльковий вертеп, смачне пригощання й старовинну музику. Потім об’єднала цінителів урочистих різдвяних кантів і колядок 25 грудня на святкування Різдва у світі. Нині ж, коли весь православний світ шанує світле свято Різдва, запрошуємо і Вас, і Вашу родину до Софії Київської, де ви зможете долучитись до віншування та колядування з фольклорними гуртами «Надобридень» і «Древо». Різдво – надзвичайне свято, що пробуджує в людях найвищі почуття, закликає до внутрішнього відродження й оновлення, дарує духовну радість. Воно овіяне піднесеним настроєм, очікуванням дива. А від радісної і щирої коляди, заспіваної гуртом з найкращими знавцями і співцями народної традиції, очищується не лише власна душа, а й сучасний світ довкола. Тож об’єднаємо наші серця у святковій радісній коляді!

Січень багатий на свята, тому не забудьте завітати до нас і на наступні дійства!

РІЗДВО – 8 січня (п’ятниця), 18-00

СТАРИЙ НОВИЙ РІК (МАЛАНКА, КОЗА) – 13 січня (середа), 18-00

СВЯТОГО ВАСИЛЯ – 15 січня (п’ятниця), 18-00

ВОДОХРЕЩА – 19 січня (вівторок), 19-00

Вхід за квитками на територію Софії Київської.

Генеральний спонсор проекту – магазин дитячого одягу Bonpoint. Співорганізатори – Національний заповідник «Софія Київська» та Міжнародний благодійний фонд «Українська родина».

Перший інформаційний партнер – 5 Канал. Телевізійний партнер проекту – телеканал СІТІ.

Зимовий Маріуполь

2010-01-06T17:50:00.004+02:00

[ Для збільшення натисніть на картинку ]

Акція: 75 років з дня народження Василя Симоненка

2009-12-29T12:39:00.004+02:00

8 січня виповнюється 75 років з дня народження Василя Симоненка. Проживши неповних 29, він залишив яскравий слід в українській культурі. Його поезія давно хрестоматійна, а багато віршів стали піснями.

Та серед усіх творів Симоненка є вірш, якого одного вистачило б, щоб зробити безсмертним ім'я поета. Його слова, звернені до найглибшого «Я» кожної людини, пробуджують свідомість і нагадують, навіщо ми живемо на цій землі.

«Простір свободи» закликає Тобі оживити цю поезію в своєму серці.

Почуй ці слова і зроби так, щоб їх почули інші. Прочитай цей вірш коханим та друзям. Надішли його іншим людям.

Якщо у Тебе є можливість - Постав цей вірш на сайт, у форум, у розсилку.

Якщо Ти журналіст - Надрукую його в пресі, дай прозвучати по радіо чи телебаченню (наприклад, у чудовому виконанні «Пікардійської терції»).

Якщо Ти вчитель чи викладач - Прочитай його своїм учням або студентам.

Якщо Ти з Полтавщини, Згадай свого славного земляка. Якщо Ти живеш у Черкасах, Сходи на його могилу. Якщо Ти українець, Перечитай тексти Симоненка.

Якщо Ти людина, Ці слова - для тебе:

Ти знаєш, що ти - людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя - єдина,
Мука твоя - єдина,
Очі твої - одні.
Більше тебе не буде.
Завтра на цій землі
Інші ходитимуть люди,
Інші кохатімуть люди --
Добрі, ласкаві й злі.
Сьогодні усе для тебе --
Озера, гаї, степи.
І жити спішити треба,
Любити спішити треба --
Гляди ж не проспи!
Бо ти на землі - людина,
І хочеш того чи ні --
Усмішка твоя - єдина,
Мука твоя - єдина,
Очі твої - одні.

Новорічна ялинка Маруіполя

2009-12-27T15:55:00.006+02:00

Довгоочікувана подія почалась як звичайно - невеликим концертом. Нечисленна публіка, що складалась в основному з працівників міськвиконкому і райадміністрацій, плавно рухалася по театральній площі, розмірено спілкуючись, але з появою на сцені Зими, Баби Яги та Снеговика все якось пожвавилося, до місця театрального дійства стали підтягуватися й просто маріупольці з дітьми .

Розворушити народ вдалося молодому Діду Морозу, який так жваво заспівав свою зимову пісню, що багато хто навіть почав пританцьовувати, а батьки стали ближче до сцени просувати своїх дітлахів.

Побачивши таке діло, Дід Мороз та Снігуронька зрозуміли: настав час переходити до головного - запалювати ялинку. Навчивши малюків, як і що треба робити, всі разом спробували запалити вогні на ялинці. Але не тут то було. Не горить.

Тоді Дід Мороз покликав на допомогу мера Маріуполя. Юрій Хотлубей вийшов на сцену, привітав усіх городян з Новим роком, розповів - дуже коротко - про те, яким непростим був рік, ну а потім вирішив стукнути палицею - треба ж якось запалювати ялинку. (До речі, буквально перед виходом на сцену Юрія Юрійовича вмовляли з цієї нагоди грюкнути феєрверком, але, мабуть, не вмовили).

Однак замість палиці мерові вручили швабру. Побачивши здивування в очах першого керівника Маріуполя, Дід Мороз пояснив, що посох вкрала Баба Яга. Тож довелося Юрію Юрійовичу махнути шваброю. Ну, він і махнув.

[ ФОТО ]

Джерело: 0629.сom.ua

На Львівщині стартувала акція «Різдвяна свічка»

2009-12-26T13:36:00.011+02:00

На Львівщині стартувала благодійна акція «Різдвяна свічка». Акція полягає у розповсюдженні, насамперед через парафії, виготовлених дітьми свічок. За зібрані пожертви організатори допомагають дітям-сиротам, безпритульним дітям, дітям з неблагополучних та багатодітних родин в лікуванні та оздоровленні, для них організовуються літні катехитичні табори."Ініціатива проведення благодійної акції "Різдвяна свічка" розпочалася в Стрийській єпархії в 2006 році. Сьогодні акція поширилася далеко поза її межами в Україні, а також у Західній Європі, США та Канаді", - розповів кореспондентові ZAXID.NET керівник прес-служби Стрийської єпархії о. Павло Худ.

"У 2010 році напередодні Різдва, на Святвечір, ми запалимо в своїх домівках свічки. Їх виготовили діти з особливими потребами. В своєму житті вони інтелектуально та фізично обмеженні. Виготовивши цю свічку, вони вказали шлях, яким ми можемо їм допомогти", про це Єпарх Стрийський Владика Юліян Гбур сказав у Зверненні з нагоди проведення акції "Різдвяна свічка 2010".

Заохочуючи священиків та мирян до участі в благодійній акції, Єпарх Стрийський підкреслив: "Діти не просять від нас співчуття чи жалю. Для них важливо, щоб наша любов до них була практичною. Зроблена їхніми руками свічка – це запрошення до нас підтримати їх. Зробімо їм крок на зустріч і придбаймо для своєї оселі цю свічку".

ТОП-10 новогодних елок Украины

2009-12-26T13:23:00.009+02:00

Последнюю неделю по всей стране зажигаются новогодние елки. Эти приготовления – уже не просто традиция, но еще и своеобразный конкурс между городами. У кого елка выше и красивее?

Фокус впервые представляет рейтинг самых красивых новогодних елок страны. Есть много методик, по которым готовятся рейтинги. Например, мы знаем, как определять самых богатых, или самых влиятельных в Украине. Но вот как определить самую лучшую елку страны? Мы пошли по наиболее простому пути. Оценивали «елочный» бюджет, высоту дерева и, конечно, общий внешний вид. Если разобраться, установка и украшение новогодней елки для городских властей дело довольно хлопотное. Особенно с финансовой точки зрения. Самой дорогой оказалось главная елка страны. На установку 35-метрового новогоднего дерева из городского бюджета Киева было выделено более 1 млн грн.

После нелегкого года, многим городам пришлось экономить на новогодней «красавице». Например, в Ялте всегда наряжали два дерева. А в этом году – жителей и гостей крымского курорта будет радовать одно – искусственное. Будущий претендент на «должность» главной елки города только растет. В Ялтинской горадминистрации отмечают, что дерево, которое растет перед памятником Ленина, пока меньше трех метров.

1. КИЕВ
На оформление 20-тонного металлического каркаса пошло 500 сосенок. «Рост» в 35 метров сделал ее не только самой высокой в стране, но и во всем СНГ. Для елки-2010 разработали новый светодиодный дизайн и новую компьютерную программу. Общий бюджет, включая праздничные мероприятия, превышает 1,01 млн грн.

2. ХАРЬКОВ

В отличие от киевской елки, в Харькове металлический каркас покрывают искусственной хвоей. На новогоднюю елку высотой 30 м вешают сеть из светодиодных гирлянд, которые при помощи специальной компьютерной программы могут создавать до 2000 комбинаций. Кроме того, елка украшена тремя сотнями новогодних игрушек и гирлянд из зеркальных шаров.

3. ДНЕПРОПЕТРОВСК

Новогодний бюджет Днепропетровска – 200 тыс. грн. Это и установка 27-метровой елки, которую сделали из 12 тыс. сосновых веток, и праздничные мероприятия. Украсили дерево 400 новогодними игрушками и 20 гирляндами.

4. ЧЕРНОВЦЫ

На Соборной площади в Черновцах установили елку высотой 22 метра. Елку украшают 600 гирлянд, общей длиной 4,8 км. Всего на украшение и установку потратили 150 тыс. грн. из местного бюджета.

5. ИВАНО-ФРАНКОВСК

В этом году власти установили 23-метровую натуральную ель. Покупка, доставка и украшение обошлось в 140 тыс. грн. Правда, чтобы устроить праздник, городским властям пришлось брать кредит.

6. ДОНЕЦК

Для создания главной елки, высота которой превышает 20 м, в Донецке ушло около 800 сосен. Праздничные траты обошлись городским властям в 139 тыс. грн.

7. СИМФЕРОПОЛЬ

В крымской столице елка сделана из синтетических материалов. Новогоднее дерево, которое украсили 30 тыс. светодиодных лампочек и 200 шаров, в высоту достигает 15 м. Установили и украсили елку на спонсорские деньги – 130 тыс. грн.

8. ЛЬВОВ

Перед Львовской оперой красуется живая новогодняя елка высотой 21 м. На украшение ушло 4 тыс. игрушек, которые на правах партнерской помощи предоставил стеклозеркальный завод. По данным властей Львова, «елочный» бюджет составил более 118,3 тыс. грн.

9. УЖГОРОД

Здесь высота елки, украшенной 7 тыс. маленьких лампочек и 800 большими – 15 м. На верхнем ярусе елки 100 больших шаров, а на нижнем – игрушки, которые сделаны школьниками города. Новогодняя красота обошлась властям города в 16,2 тыс. грн.

10. ЯЛТА

В Ялте радовать жителей и гостей будет искусственная елка, которую приобрели еще три года назад вместе с игрушками более чем за 200 тыс. грн. В то же время городские власти ждут, когда вырастет дерево, которое сейчас ниже трех метров, с надеждой, что оно и станет главной елкой города.

11. ЗАПОРОЖЬЕ

Запорожцы уже третий раз подряд ставят искусственную елку. В этом году на ней 100 игрушек, 134 гирлянды и более 4 тыс. лампочек. На ее изготовление город не потратил ни копейки – на это пошли спонсорские деньги. За установку и украшение елки в этом году также платили спонсоры. По данным властей, новогодняя смета составила 95 тыс. грн.

12. ОДЕССА

Главная елка Одессы уже зажгла свои огни на Думской площади. На создание 18-метровой новогодней елки уходит 350 сосенок, а общая длина гирлянд – не менее 6 км. Устанавливали и наряжали елку за спонсорские деньги.

Киев, главная ёлка страны

У Черкасах пройде унікальний театральний проект "Циганський барон"

2009-12-26T12:57:00.008+02:00

23 грудня вперше на сцені Черкаського академічного обласного музично-драматичного театру імені Тараса Шевченка відбудеться міжнародна прем’єра комічної опери Йоганна Штрауса "Циганський барон".Як повідомила прес-секретар Міжнародного театрального проекту "Циганський барон" Євгенія Федоряка, вистава є сенсаційною подією, адже саме на черкаський сцені, тільки один раз в Україні, вона буде показана мовою оригіналу (німецькою).До постановки залучено спеціально створений для "Циганського барону" творчий колектив з представників різних країн - Нідерландів, Німеччини, Австрії, Бельгії та України.Виконавців для опери обирали на спеціальному кастингу в Амстердамі. Усі іноземні виконавці - це найкращі голоси своїх країн і світу загалом. Режисер, продюсер, керівник Міжнародного театрального проекту "Циганський барон" Сергій Проскурня.Прем’єра, яка відбудеться 23 грудня, буде благодійною. Кошти, отримані від реалізації квитків, направлять на придбання обладнання для черкаської міської дитячої стоматологічної поліклініки.

Джерело: tsn.ua

Українські бібліотеки з'являться в Інтернет

2009-12-26T12:43:00.006+02:00

Як повідомляє ЛІГАБізнесІнформ, це передбачено концепцією Державної цільової національно-культурної програми щодо створення єдиної інформаційної бібліотечної системи "Бібліотека-ХХІ", яка була схвалена розпорядженням Кабміну.

Зокрема, програмою передбачається переведення в електронну форму документів, що зберігаються в Державному бібліотечному, Національний архівний та Музейному фондах, фонді Державного архіву друку Книжкової палати України ім. Федорова, інших бібліотечних, архівних і музейних фондах.

Крім того, програма передбачає, що публічні бібліотеки будуть забезпечені доступом до Інтернету, дообладнані комп'ютерною технікою, програмним забезпеченням та телекомунікаційним обладнанням.

Фінансування програми, обсягом у 344 млн. грн., планується здійснити за рахунок коштів державного та місцевих бюджетів, а також грантів міжнародних організацій та інших джерел.

«...Вони постійно працюють над собою, борються, і це не може не надихати»

2009-12-07T13:15:00.007+02:00

Кожен, хто хоч раз побував у дитячому будинку, будинку престарілих чи навіть притулку, ніколи не забуде цього. Не співчувати цим людям просто неможливо. Переступаючи поріг болю, вчишся розуміти біль інших як свій власний.

В Україні чомусь згадують про біль лише у державні свята чи пам’ятні дати, коли потрібно показово піднести подарунки чи оголосити статистику. Майже ніхто не замислюється над тим, що кожного дня в Україні на світ народжується 10 тисяч дітей-інвалідів, і ще невідомо, скільки людей отримують складні травми. Чорнобильська катастрофа, екологічна ситуація, демографічна криза і ще не менше десятка факторів відбирають здоров’я в сотень українців. Згідно статистичних даних, близько 5 % населення країни має інвалідність. І ця цифра є приблизною та постійно змінюється. Інвалідність — не проблема нового тисячоліття, як СНІД чи рак, людство сотнями років боролося з недугами і перемагали їх. Проблема насправді криється набагато глибше — в дефіциті людяності, доброти, співчуття та турботи. Якщо в кожному з нас ці риси знайти можна, то в державі їх залишається все менше.

Волонтерський рух в Україні ще не настільки популярний в порівнянні із Заходом. Проте існують люди, що присвячують свій вільний час, за людське «дякую», допомозі та спілкуванню з особливими громадянами, що прагнуть цієї допомоги.

По всій країні функціонують соціальні центри допомоги інвалідам. Про їхню роботу знають лише ті, хто щодня стикається із хворобою чи допомагає її долати іншим. Суспільство у своїй більшості не хоче бачити лиха, саме тому діти на візках не можуть відвідувати загальноосвітні школи. Не лише тому, що ЗОШ не обладнані необхідними турнікетами, а й тому, що батьки здорових дітей не хочуть, щоб їхні діти навчалися в одному класі з інвалідами. Проблем є дійсно багато — від фінансування до турботи, — проте завдяки тим небагатьом добрим серцям інваліди отримують допомогу.

До речі, Указом Президента від 27 листопада 1993 року 3 грудня в Україні визначено як Міжнародний день інвалідів. Найголовніше завдання цієї дати — привернути увагу суспільства до проблем осіб із обмеженими фізичними можливостями, оцінити досягнення в цій сфері та з’ясувати, що ще потрібно зробити. Напевно, найголовніше — усвідомити, що ці люди такі як інші, просто фізично менш здорові.

Напередодні Міжнародного дня волонтера (5 грудня) «День» з’ясовує, чому стають волонтерами і наскільки важливо просто любити людей.

Наталія Діхтяр, волонтер Центру соціально-психологічної реабілітації «Ірида» Оболонського району м. Києва, працює в соціальній службі близько чотирьох років. Для неї це не лише захоплення, а й майбутня професія — соціальний працівник.

— Скажіть, Наталіє, якими якостями повинна володіти особа, щоб працювати волонтером у соціальній службі? Чи можливо ці якості виховати в собі?

— Найперша якість — це толерантність, спокійна терпимість до людей та їхніх проблем. Погляд повинен бути чистим — не потрібно бачити в людині тільки хворобу, а зосередитися на її людських якостях та талантах. Важливим, якщо не ключовим, є здатність спілкуватися. Через слово можна достукатися в будь-які двері. І любов, безперечно, любов до людей. Я пам’ятаю, мене надзвичайно вразив фестиваль «Повір у себе!», який і був поштовхом до мого волонтерства. На сцену виходили дівчатка, що мали вади слуху, і чудово виконували танець під музику. Дуже зворушливо співали діти, які не ходять. Мені захотілося працювати в цій сфері, допомагати дітям розкривати себе, не зважаючи ні на що.

— Чи траплялися у вас випадки, що психологічна допомога та підтримка була більше необхідна, наприклад. батькам, а не дитині-інваліду?

— Чи були історії, що надзвичайно вам запам’яталися чи зворушили?
— Пам’ятаю, випадок коли на заняття до психолога мама привела дитину з дитячим церебральним паралічем. Наскільки багато позитиву випромінювала ця жінка. Можливо, саме цей оптимізм підтримує її сина. За весь час моєї роботи я жодного разу не бачила, щоб батьки потребували психологічної допомоги, навпаки, саме вони підбадьорюють своїх дітей і вселяють їм віру в одужання. Проте, я не виключаю, що такі випадки можливі. Коли ми супроводжували дітей, проводжали додому і контактували з їхніми родичами, жодного разу не помічала зневіри чи розчарування.

— Історій багато, в кожної дитини вона своя. Проте цих дітей єднає одне — неймовірна цілеспрямованість, мужність, вміння долати перешкоди та перемагати біль. Була одна дівчинка, що мала проблеми з ногами, їй важко було пересуватися. Під час концерту їй вдалося продемонструвати такі надзвичайні акробатичні трюки, які в її випадку, просто нероздільні з болем. Я була вражена, розчулена, схвильована. Ці діти здатні дивувати постійно, адже вони постійно працюють над собою, борються, і це не може не надихати.

Джерело: ВСЕУКРАЇНСЬКА ГАЗЕТА УКРАЇНСЬКИЙ ДЕНЬ

Вітаємо з Днем толерантності!

2009-11-16T21:31:00.003+02:00

Міжнародний день толерантності — відзначається 16 листопада в усьому світі. Його запровадили у 1995 за рішенням ЮНЕСКО. Саме цього дня ухвалили Декларацію принципів терпимості. У ній йдеться про рівність усіх людей, незалежно від їхнього віросповідання, етнічної належності чи кольору шкіри. Ці принципи закріпили у Загальній декларації прав людини, що проголошує неприйняття усіх форм дискримінації, недопущення геноциду і покарання за нього.

ПРОЗОРИЙ ПОГЛЯД ТОЛЕРАНТНОСТІ - № 1, листопад 2009.

2009-11-11T18:04:00.004+02:00

Скачати цілком безкоштовно

Маріупольський клуб толерантності приєднався до акції UA DAY

2009-11-09T20:08:00.007+02:00

UA DAY - це громадська акція, що покликана популяризувати використання української мови у побуті. Акція проводиться 9 листопада - саме цей день є офіційним Днем української мови та писемності. Мета акції - це не принизити достоїнства інших мов чи національних меншин, а навпаки, заохотити вживати українську мову у побуті.

UA DAY - добровільна акція, і ніхто не змушуватиме вас робити те, чого ви не бажаєте. Однак знання державної мови країни, у якій ви постійно проживаєте, це скоріше не обов’язок, це ваш особистий пріоритет. Чим більшою кількістю мов володіє людина, тим вищий її освітній рівень, хіба не так? Так чому б не спробувати почати розмовляти українською?

Суть акції полягає в тому, щоб у визначений день використовувати у своєму побуті лише українську мову. Ви можете розмовляти нею з родиною та друзями, писати SMS, читати українську книгу, або ж поділитися думками у своєму блозі (онлайн – щоденнику). Вибір діяльності такого роду необмежений. UA DAY 2009 не фінансується жодною політичною партією чи громадською організацією України.

Гарний привід, гарна дата… Для цього не потрібно ні грошей, ні якихось фізичних зусиль. Достатньо вашого бажання вміти розмовляти мовою тієї держави, у якій живете ви та ваші близькі.

Використовується графіка та матеріал з сайту uaday.org

Подібні акції:

Спілкуйся рідною -http://www.mova.ridne.net/

Пиши українською - http://www.balachka.com/

"Прозорий погляд толерантності" выйдет в конце ноября

2009-11-03T15:12:00.004+02:00

В связи с вынужденными каникулами журнал "Прозорий погляд толерантності" появится в кабинетах нашей школы не много позже запланированной даты. Напомним, что с 2 ноября все учебные заведения Украины ушли на карантин из - за эпидемии гриппа. Приносим свои извинения. Тем временем редакция продолжит работать над декабрьским выпускам толерантного издания.

ПРОЗОРИЙ ПОГЛЯД ТОЛЕРАНТНОСТІ (Дебютний номер)

2009-10-16T16:16:00.003+03:00

Дорогие друзья, мы рады представить вам наш дебютный номер газеты «Прозорий погляд толерантності». Он такой же долгожданный, как и выступление наших ребят на концерте в честь празднования Дня учителя в нашей родной школе. Конечно же, это не первое наше выступление, ведь и в прошлые годы мы радовали наших зрителей своими творческими успехами, однако в этом году все иначе, наш старший состав вырос, а на смену ему пришла энергичная и инициативная сборная 7-х – 10-х классов: Алина Ратнер (7-В); Боярчук Соня, Сальникова Анна, Курячая Анжела (8-А), Герасименко Ярослав, Киян Алена, Перетятько Марина (8-В), Бабенко Сергей (10-А) и наш почетный участник – Малхасян Мария, которая поступив в этом году в лицей, продолжает активно принимать участие в наших мероприятиях.

В нашей рубрике «Коробка от холодильника «Донбасс 2202» ми с Паном Цибулько и его кумом Паном Пензликом, отправимся в путешествие по нашей Украине, окунемся в ее традиции и культуру, побываем на Говерле, посидим и помечтаем на берегу Черного моря, заспіваєм українських пісень и от души посмеемся прочувствовав тонкие нотки украинского юмора.

С нашим психологом Альбиной Мамедовой, мы будем учиться понимать себя и других, искать свое Я, задавать вопросы и получать ответы, учиться общаться и слушать, формировать себя как личность, достойную называться ЧЕЛОВЕКОМ.

В рубрике «Меня бабушка учила», мы вас познакомим с Кухней народов Мира и национальных общин проживающих на территории Украины и научим готовить греческий «Мусакас», и «деревенский салат», который за пределами Греции называют «Греческий», армянский хлеб – лаваш, болгарскую «Баницу», узбекский плов и много других блюд, которыми вы сможете порадовать ваших родных и друзей. Хотелось бы подчеркнуть, что все рецепты, прежде чем попасть в нашу газету, будут проверены нашими участниками.

На страничке Пана Пензлика, мы вам расскажем о наших юных и уже сформировавшихся талантах, поэтах, художниках, музыкантах, как нашей школы, города и Украины, так и разных стран Мира.

На страницах нашей газеты вы найдете, «Афоризмы», кроссворды и загадки, «Странички из истории», поможете нам взглянуть на мир ВАШИМИ глазами, познакомитесь с интересными людьми, поучаствуете в конкурсах, проявите свои таланты как поэты, журналисты, писатели.

Мы появились для того, чтобы дать вам раскрыться. Не упустите свой шанс!!!

День учителя, танец "Лорке"

2009-10-16T15:55:00.003+03:00

День учителя, танец "Хасапикос"

2009-10-16T15:27:00.001+03:00

5 фактів про толерантність!

2009-10-16T14:35:00.004+03:00

Всі люди відрізняються — навколо нас завжди будуть ті, хто в чомусь на нас не схожі. З іншого боку — з точки зору інших людей, ми відрізняємось від них.

2. Ксенофобія — страшна річ! Нетерпимість до чогось чужого, незнайомого, незвичного. Причини — незнання та стереотипи. Наслідки — дискримінація, злочини на ґрунті ненависті, релігійні переслідування, голокост, геноцид, рабство, расові війни, етнічні чистки.
3. Толерантність — ставлення, під час якого людина визнає, що інші можуть думати чи діяти інакше, ніж вона сама. «Я не згоден з тим, що ви говорите, але віддам своє життя, захищаючи ваше право висловити свою думку» (Вольтер).
4. Толерантність — це, передусім, активна позиція, що формується на основі визнання універсальних прав та основних свобод людини. (Ст.1 Декларації принципів толерантності, ЮНЕСКО, 16.11.1995).
5. Толерантність — це двосторонній процес. Толерантності можна досягнути лише за умови взаємної поваги...

Джерело: http://www.tolerance.sumy.ua/