8 січня виповнюється 75 років з дня народження Василя Симоненка. Проживши неповних 29, він залишив яскравий слід в українській культурі. Його поезія давно хрестоматійна, а багато віршів стали піснями.
Та серед усіх творів Симоненка є вірш, якого одного вистачило б, щоб зробити безсмертним ім'я поета. Його слова, звернені до найглибшого «Я» кожної людини, пробуджують свідомість і нагадують, навіщо ми живемо на цій землі.
«Простір свободи» закликає Тобі оживити цю поезію в своєму серці.
Почуй ці слова і зроби так, щоб їх почули інші. Прочитай цей вірш коханим та друзям. Надішли його іншим людям.
Якщо у Тебе є можливість - Постав цей вірш на сайт, у форум, у розсилку.
Якщо Ти журналіст - Надрукую його в пресі, дай прозвучати по радіо чи телебаченню (наприклад, у чудовому виконанні «Пікардійської терції»).
Якщо Ти вчитель чи викладач - Прочитай його своїм учням або студентам.
Якщо Ти з Полтавщини, Згадай свого славного земляка. Якщо Ти живеш у Черкасах, Сходи на його могилу. Якщо Ти українець, Перечитай тексти Симоненка.
Якщо Ти людина, Ці слова - для тебе:
Ти знаєш, що ти - людина?Ти знаєш про це чи ні?Усмішка твоя - єдина,Мука твоя - єдина,Очі твої - одні.
Більше тебе не буде.Завтра на цій земліІнші ходитимуть люди,Інші кохатімуть люди --Добрі, ласкаві й злі.Сьогодні усе для тебе --Озера, гаї, степи.І жити спішити треба,Любити спішити треба --Гляди ж не проспи!Бо ти на землі - людина,І хочеш того чи ні --Усмішка твоя - єдина,Мука твоя - єдина,Очі твої - одні.
0 коментарі:
Дописати коментар